Яким був Кременчук у XVIII столітті: фотокопії унікальних акварелей, які досі вважалися втраченими
Володимир Ейсмонт
Наприкінці 2022 року Науковий архів Інституту археології Національної академії наук України завершив реалізацію проєкту «Цифрове сховище пам’яті. Архів Хведора Вовка (1847-1918)».
Хведір (Федір) Кіндратович Вовк – відомий український антрополог, етнограф і археолог. Народився на Полтавщині, здобув освіту в Одеському та Київському університетах, автор значного спадку – понад 600 наукових праць. Досліджував антропологію українського народу, відкрив Мізинську стоянку часів палеоліту. А ще Вовк зібрав величезну колекцію фотографій та фотокопій з території України та багатьох країн Європи: краєвиди, архітектура, портрети тощо.
Серед спадщини Федора Вовка виявили дві світлини, які привертають увагу дослідників історії Кременчука. Це фото з альбому акварелей художника Михайла Іванова. (НА ІА НАН України, ф.1, о п. 1, спр.346-ж)
Михайло Матвійович Іванов (1748-1823) – видатний російських художник та акварелист, майстер пейзажного живопису, мандрівник. 1780 року Іванов отримав від російської Художньої академії відрядження до князя Потьомкіна, який на той час був губернатором Новоросійської губернії з центром у Кременчуці. Іванов за завданням князя малював «усі місцевості та події, будь-чим примітні». Перебуваючи в Кременчуці, Очакові, Ізмаїлі та інших містах, Іванов зробив багато малюнків, значна частина яких не збереглися до нашого часу. Вважався втраченим і альбом акварелей, в якому були малюнки з Кременчука. «Вважався», але, як ми тепер знаємо, принаймні дві акварелі збереглися на чорно-білих фотографіях у колекції Федора Вовка.
Обидва малюнки підписані автором «В Кременчуге». На звороті фотографій архіву Вовка позначено, що вони зроблені з альбому Іванова кінця XVIIІ століття.
На першому малюнку бачимо кременчуцьку вулицю, яка виходить на площу з церквою на дальньому плані. Праворуч на передньому плані група людей, що зібралася навколо столу перед будинком. Ймовірно, ми бачимо крамницю, а стіл слугує виносним прилавком. На столі – гончарні вироби та інший крам, розрізнити який важко. Жінка сидить перед столом на стільці, ліворуч від неї стоїть чоловік. Їхні погляди звернені до двох покупців, очевидно, жінок, які розглядають крам.
На іншому боці вулиці два будинки, перед ними – стовп з ліхтарем. Наприкінці вулиці дві фігури, одна з яких чоловіча, схилилися над криницею-журавлем.
Звертає на себе увагу й церква. Напевне, це не окремо збудований храм, а частина більшого комплексу: можна розгледіти дзвіницю з кількома дзвонами та баню самої церкви, які оточені високим парканом та кількома будівлями.
На другому малюнку (головне фото допису) бачимо іншу вулицю. На передньому плані відразу ж кидаються у вічі два стовпи з ліхтарями та дерев’яний міст, вздовж якого рівчак та дерев’яна кладка через нього. Річки чи струмка, через який перекинуто міст, не видно. У кінці мосту – тріумфальна арка. За нею ми вже не бачимо міської забудови, лише дерева. Можливо, художник зобразив один з входів до Міського саду, роботи над створення якого тривали у 1783-1787 роках під керівництвом англійського майстра садового дизайну Вільяма Гульда. З іншого боку, Іванов міг намалювати початок вулиці на околиці міста, тобто на в’їзді до Кременчука.
Безумовно, що обидва малюнки (а, точніше, їх фотокопії) будуть ретельно вивчені та проаналізовані істориками й мистецтвознавцями. І шанувальники минувшини Кременчука розкриють для себе досі невідомі її сторінки.