Чверть століття в авангарді археологічних досліджень Полтавщини

Велика частина історії Полтавщини досі прихована від нас під землею: у залишках давніх поселень, городищ, поховань, у тисячах археологічних знахідок, кожна з яких може розповісти щось нове про наше минуле. Віднайти, дослідити, а головне – зберегти цю безцінну спадщину для наступних поколінь – це справа, якій присвятили своє життя багато дослідників.

Про працю багатьох із них розповідає нова книга відомих полтавських археологів Ірини Кулатової та Олександра Супруненка «Чверть століття Полтавського Центру археології», що побачила світ 2026 року у харківському видавництві «Майдан».

Ірина Кулатова – відома українська археологиня, музейниця, дослідниця пам’яток раннього залізного віку Дніпровського Лівобережжя. Закінчила Харківський державний університет, працювала в Диканському історико-краєзнавчому та Полтавському краєзнавчому музеях. Від 1993 року працює в Центрі охорони та досліджень пам’яток археології, який очолювала у 2008–2018 роках. Досліджувала пам’ятки скіфського та сарматського часу, зокрема курганні некрополі Більського городища, брала участь у численних археологічних експедиціях. Авторка понад 350 наукових і краєзнавчих публікацій.

Олександр Супруненко – знаний український археолог, історик, музейник і краєзнавець, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України. Випускник Полтавського педагогічного інституту, багато років працював у Полтавському краєзнавчому музеї, а 1993 року очолив новостворений Центр археології. У 2016–2026 роках був директором Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Його наукові інтереси охоплюють величезний історичний період – від енеоліту до козацької доби. Автор понад трьох тисяч наукових, публіцистичних і краєзнавчих публікацій, численних монографій, каталогів та бібліографічних покажчиків.

Обидва стояли біля витоків Центру і багато років очолювали його роботу, тож для них ця книга стала своєрідним звітом про багаторічну працю.

А зроблено справді чимало.

За роки діяльності Центру його співробітники провели сотні археологічних досліджень, підготували величезний масив пам’яткоохоронної документації, поповнили музейні колекції Полтавщини понад 30 тисячами експонатів. Завдяки їхній роботі вдалося не лише відкрити нові сторінки історії краю, а й урятувати численні археологічні пам’ятки від знищення під час господарського освоєння територій.

Особливе місце в діяльності Центру посідає дослідження Більського городища – однієї з найвизначніших археологічних пам’яток України. Важливими стали археологічні дослідження Полтави, Кременчука, Горішніх Плавнів, Лубен та інших населених пунктів області. Вони дозволили суттєво доповнити наші знання про найдавніші етапи їхньої історії. Чимало уваги приділено й дослідженню пам’яток козацької доби та підготовці «Зводу пам’яток історії та культури України».

Окремої уваги заслуговує видавнича діяльність Центру. За розглянутий у книзі період було підготовлено 210 видань – монографій, наукових збірників, каталогів, матеріалів конференцій, краєзнавчих і науково-популярних праць. Важливе місце серед них посідає журнал «Археологічний літопис Лівобережної України», який став помітним явищем у вітчизняній археологічній науці.

І тут варто наголосити ще на одній особливості нової книги. Вона є не лише розповіддю про діяльність Центру, а й надзвичайно цінним історіографічним та бібліографічним джерелом. Окремими додатками подано реєстр видань Центру за 1993–2018 роки, відомості про організовані ним наукові конференції, семінари та інші заходи. Фактично перед нами систематизований покажчик величезного масиву досліджень з археології, історії та пам’яткознавства Полтавщини. Для істориків, археологів, музейників і краєзнавців це справжня знахідка, яка допоможе орієнтуватися в науковій літературі та стане відправною точкою для нових досліджень.

Особисто для мене історія Центру археології – це ще й частина власного професійного життя. Як журналіст я завжди із задоволенням висвітлював діяльність Центру, розповідав про археологічні відкриття, експедиції, нові видання та наукові проєкти. А як краєзнавець мав нагоду й сам долучатися до деяких із них. Тому особливо приємно було побачити у книзі знайомі імена, події та результати праці людей, яких знаю і поважаю вже багато років.

Важливо й те, що історія Центру не завершується сторінками цієї книги. Установа продовжує працювати й розвиватися, реалізовувати нові дослідницькі та просвітницькі проєкти. Нині її очолює історик і археолог В’ячеслав Шерстюк, який, перебуваючи на військовій службі, знаходить можливість брати активну участь у роботі Центру. Серед нових ініціатив – створення анімаційних фільмів про найвизначніші битви, що відбувалися на території Полтавщини. Це приклад того, як сучасні технології допомагають популяризувати історію та робити її цікавою і доступною для широкої аудиторії.

«Чверть століття Полтавського Центру археології» – це свідчення того, наскільки багато може зробити відносно невеликий колектив, об’єднаний любов’ю до своєї справи та відповідальністю перед минулим.

Володимир Ейсмонт, журналіст, краєзнавець, член Національної спілки письменників України