Як російський цар на кременчужан образився

Алла Гайшинська,
директор Кременчуцького краєзнавчого музею

Після візиту імператриці Катерини (у 1787 році) за Кременчуком міцно закріпилася слава «прелестнейшей местности». Мабуть, саме тому через 30 років імператор Олександр Перший із великими князями Костянтином Павловичем та Миколою Павловичем у 1817 році «ощасливили місто своїм перебуванням, гостювавши в ньому три дні, протягом яких кременчужани приймали їх з великою радістю» (цитата з тодішньої преси). На жаль, після від’їзду царствених осіб стався неприємний інцидент.

Двоє купців, без відома міських властей та мешканців, надіслали царю «прошеніє»: мовляв, у зв’язку з перебуванням у Кременчуці Його Величності та великих князів місто витратило на прийом величезні кошти. А тепер цю суму місцеве начальство розподілило на всіх платників податків, незважаючи на їхні статки, і вимагає сплати дуже суворо. Тому прохачі уклінно благали царя звільнити місто від цих поборів.

Сучасники згадували: імператор був настільки здивований, засмучений і ображений цим листом, що заповів своїм дітям і онукам ніколи більше не приїздити до Кременчука.

Нащадки Олександра Першого послухалися і тому, коли царю Миколі Першому треба було їхати на південь для огляду військ, то він навмисне так склав графік пересування, щоб через Кременчук проїжджати вночі, а коней поміняв у Крюкові. Поліцмейстер їхав перед царською каретою і попереджав кременчужан, котрі вишикувалися вздовж вулиці, щоб вони не кричали «ура», аби не потривожити сон імператора.

Засмучені кременчужани довго не могли збагнути причину царської неласки, допоки хтось із наближених до царської особи таки не шепнув на вухо міському голові, що ж сталося. Що було з тими двома «підписантами» – історія замовчує.

Микола Другий приїхав у Кременчук, і прокляття його предка збулося: цар невдовзі відрікся від престолу

Коронована особа побувала у Кременчуці лише через 97 років: під час Першої світової війни імператор Микола Другий зустрічався тут з військами 35 Брянського піхотного полку у 1914 р.

А, як відомо, у лютому 1917 року цар був вимушений зректися престолу. З цього приводу кременчуцький аптекар Макс Давидович Зак, прочитавши свіжу газету з цією новиною, філософськи промовив: «От послухався б цар-батюшка свого предка, не їхав до Кременчука, – дивись, і не сталося б такого».

Публікується за виданням: AVтограф, № 25 (971) 20 червня 2019 року