Звідки походить назва Кременчука

На лівому березі Дніпра в Кременчуці виступає з-під землі і поринає у воду кількома гребенями гранітна скеля. Площа цієї скелі надзвичайно велика, її виступи лише на березі займають майже гектар, окремі її частини піднімаються над поверхнею Дніпра, коли рівень води в річці падає. У давні часи таких гранітних гребенів виступало з води значно більше і стерновим, які кермували човнами та кораблями, доводилося виявляти всю свою майстерність, щоб вміло провести свої судна поміж цими скелястими зубами. На згадку про ті часи кременчужани навіть склали легенду, пояснюючи назву свого міста його співзвучністю з вигуком “Кремінь! – чув?”, яким вістові повідомляли про небезпеку стерновим.

Звичайно, це лише легенда, і, незважаючи на її ліричність, ані історики, ані мовознавці не сприймають її як серйозну гіпотезу про походження назви Кременчука. Але, тим не менше, це зовсім не значить, що кам’яні виступи гранітної скелі (яку, до речі, в народі часто називають крем’яною) не мали відношення до заснування та історії Кременчука, а також до походження його назви…

Кремінчик, Керменчик, Кременчук

Загалом версій походження імені міста існує кілька. З огляду на сказане вище, їх огляд логічно буде почати з гіпотези, яку в середині ХІХ ст. виклав у своїх «Записках о Полтавской губернии, составленных в 1846 году» історик М. Арандаренко. Арандаренко виводив назву Кременчука від слова «кременчик», або «кремінчик» (шматочок кременю), яке стало основою для назви міста оскільки в Дніпрі поблизу сучасного Кременчука багато каміння кременистої породи.

Менш наукова, але все ж цікава версія слов’яномовного походження назви міста є у автора історії литовського народу Теодора Нарбута. Нарбут вважав, що за часів великого литовського князя Вітовта (XIV ст.) понад Дніпром було зведено кілька фортець для оброни південних кордонів князівства. У цих фортецях стояли литовські залоги з різних міст. А оскільки у фортеці, зведеній на території нинішнього Кременчука, вважав Нарбут, стояла залога з міста Кремінця, то вона й дала назву новому місту. “Krzemienczuk to jest syn Krzemienca”, стверджував Нарбут, використовуючи, напевне, аналогію: Ковальчук – син коваля, Матвійчук – син Матвія і т.д. Версія, повторюся, цікава, однак звістка Нарбута про присутність в цих місцях залоги є лише не підкріпленим жодними доказами здогадом. Науковість версії Нарбута, особливо в частині визначення часу появи фортеці в Кременчуці ми ще матимемо нагоду розглянути згодом.

А зараз все ж відзначимо, що співставлення версій Арандаренка та Нарбута мимоволі наштовхує на появу ще однієї, скоригованої – Кременчук як син кременя (каменя), тобто “народжений кременем”, а якщо згадати про виступи скелястих гранітних порід, то правильніше буде говорити “народжений на кремені (камені)”, або “зведений з кременя (каменя)” (про фортецю).

В усякому разі, в усіх цих версіях, а також у тих, що будуть розглянуті нижче, присутній суфікс -чук (-чик), який або надає слову зменшувальної форми, або використовується для означення частини від цілого. Суфікс -чук (-чик) з’явився у східнослов’янських мовах завдяки впливу тюркомовних племен, які в тій чи іншій мірі були присутніми в українських степах починаючи з VI і аж до XV століття. Таке сусідство дало підставу істориками висунути ще й тюркомовні версії походження назви Кременчука.

Один з перших дослідників історії Кременчука Ф. Ніколайчик, спираючись на лінгвіста Кеппена пояснював назву міста від татарського “кер”, або “кир”, що означає пагорб, підвищення. Ніколайчик, згадуючи, що в різних джерелах переправу під Кременчуком називали татарською, вважає, що саме татари й назвали її Керменчиком, оскільки орієнтувались на залишки городища, яке стояло на лівому березі і яке у кінці XVI століття описував Е.Лясота.

При цьому І.Ніколайчик наголошує, що мова йде не про золотоординських, а про кримських татар.
Та все ж у розрізі тюркомовних гіпотез більш ймовірною є та, до якої схиляється автор кількох праць, присвячених походженню власних назв на території України О.Стрижак. На його думку, назва міста походить від слова “кермен” (фортеця). Чик (чук) – це, знову ж таки, зменшувальний суфікс, який дозволяє перекласти слово “керменчик” як “маленька фортеця”. До речі, міст та сіл з такими ж назвами є доволі багато. Згадати хоча б Керменчик у Криму та Кременчук (Керменчик) на Дністрі тощо.

Остання версія походження назви Кременчука підтримується багатьма дослідниками, і не в останню чергу зважаючи на ту обставину, що у найдавнішому відомому документі (1550 рік), де є згадка про переправу через Дніпро в районі сучасного міста, вона названа саме Керменчик (Кеrmeczik).

Разом з тим, стверджувати, що назву місту дали саме татари чи інші тюркомовні племена, однозначно не можна. Зрозуміло, що майже тисячолітнє сусідство народів, одні з яких розмовляли тюркськими мовами, а інші – праслов’янською (згодом – староукраїнською) не могло не призвести до того, що в цих мовах з’явилося чимало споріднених слів. Лінгвістично добре простежується зв’язок кер-кермен-кремен-кремень-кремінь, який має по суті одне збірне значення – твердиня, камінь, форт, фортеця. А тому не можна виключити можливості, що спершу поселення чи городище, яке могло виникнути ще в ІХ-ХІІ ст. мало слов’яномовне походження, пов’язане зі словом кремінь – хоча б і Кремінчик. Згодом, наприклад, за золотоординських часів, воно могло бути переінакшене татарами на близьке за звучанням та більш зрозуміле для них Керменчик. А ще згодом, коли українські уходники (а потім і козаки) почали потрохи встановлювати контроль над українським лісостепом, поселення (місто, фортецю, урочище, переправу) стали називати ближчим для української вимови іменем Кременчук.

З іншого боку, не можна відкидати й тієї можливості, що до появи назви Керменчик городище або місто, що існувало тут раніше, називалося зовсім по-іншому. Але в народній пам’яті збереглася саме тюркська назва. Тюркомовних топонімів, до речі, в лісостеповій та степовій Україні, а також і поблизу самого Кременчука чимало: Кагамлик, Омельник, Хорол тощо.

Закінчуючи тему пояснення назви Кременчука було б несправедливо не згадати ще одну версію, яку висловив донецький учений О. Черних. На його думку, топонім Кременчук складається зі староанглійських слів “cram in(to)” (втискувати, переповнювати) та “choke” (загромаджувати) і означає “вузьке, втиснуте між виходами скелястих порід, місце. Яке відношення має до топонімів українського лісостепу староанглійська мова? О. Черних вважає, що топонім Кременчук (як і ряд інших на території сучасної України) з’явився завдяки іраномовним племенам (зокрема, скіфським), мова яких походить з однієї прамови, чи (як у О.Черних) “мови-вчителя”.

Володимир Ейсмонт